Рівне в повоєнний
період

                                                            Суспільно-політичне та економічне життя

        Німецькі війська завдали місту величезної шкоди. Скрізь були купи цегли, заліза, згарища, воронки від бомб, коробки зруйнованих будинків, повалені телеграфні стовпи. Місто залишилося без світла, зв’язку і води.
Але люди не запали духом, взялися за відбудову зруйнованого господарства. Роботи на електростанції і водоканалі не припинялись навіть уночі. На сьомий день після визволення місто одержало електроенергію.
23 березна 1944 року було проведено перший недільник, на якому працювало 2800 жителів. На відбудові і впорядкуванні міста кожен житель відпрацював близько 50 годин.
         У першу річницю визволення міста місцеві жителі добились чималих успіхів. Було відбудовано
30 підприємств, у т. ч. шкіряний, маслоробний, пивоварний заводи, миловарня, макаронна фабрика, млини, сім шкіл, кінотеатр «Партизан», краєзнавчий музей, дві лікарні, поліклініка.
         Ровенці докладали всіх зусиль, щоб якнайшвидше відбудувати промисловість, зруйновані квартали, впорядкувати місто. З цією метою вони уклали договір на соціалістичне змагання з трудящими Луцька. Допомагаючи один одному, жителі двох сусідніх обласних центрів прискорили темпи розвитку економіки, з кожним наступним роком завойовували все нові виробничі рубежі.
На кінець четвертої п’ятирічки всі підприємства міста, які в основному пред¬ставляли харчову та легку промисловість, були відбудовані й давали більше про¬дукції, ніж її виробляли до війни. На підприємствах уже працювали кваліфіковані кадри, була нова техніка, що збільшувало обсяг промислового виробництва.
         Розгорталося також будівництво нових промислових об’єктів, що значно змі¬нювало економіку міста. Протягом 1951–1955 рр. були споруджені завод залізо¬бетонних та будівельних деталей, овочесушильний комбінат, асфальтовий, молочний та інші заводи. В 1957 році вступив у дію завод високовольтної апаратури. Освою¬вати нове виробництво допомагали колективи Московського всесоюзного електро¬технічного інституту ім. В. І. Леніна та заводів Ленінградського «Електроапарат» і Свердловського «Уралелектроважмаш». За прикладом свердловців тут на громад¬ських засадах було створено конструкторське бюро, яке оформляло технічну документацію на винаходи й раціоналізаторські пропозиції новаторів підприємства. В свою чергу і ровенці допомагали виробничим колективам. Вони розробили тех¬нічну документацію, за якою почали виготовляти вироби на підприємствах Баку, Чимкента та інших міст нашої країни.
         У велике підприємство міста виріс завод залізобетонних виробів, який почав випускати збірні конструкції і столярні вироби для новобудов міста й області. Швидко зростала виробнича потужність цього підприємства, з’являлися нові цехи, оснащені вітчизняною технікою. На заводі виростали новатори, ентузіасти нового.
         На будівництво та реконструкцію промислових підприємств з 1946 по 1956 рік асигновано 1 млрд. крб. Щорічна валова продукція, порівнюючи з довоєнним 1940 роком, зросла в кілька разів. Понад план ровенці виготовляли будівельні матеріали, цеглу, вапно, вентилятори, столярні вироби, фруктові консерви. Було освоєно виробництво більш як 80 нових видів промислової продукції.
Ровенці докладали всіх зусиль, щоб якнайшвидше відбудувати промисловість, зруйновані квартали, впорядкувати місто. З цією метою вони уклали договір на соціалістичне змагання з трудящими Луцька. Допомагаючи один одному, жителі двох сусідніх обласних центрів прискорили темпи розвитку економіки, з кожним наступним роком завойовували все нові виробничі рубежі.
На кінець четвертої п’ятирічки всі підприємства міста, які в основному пред¬ставляли харчову та легку промисловість, були відбудовані й давали більше про¬дукції, ніж її виробляли до війни. На підприємствах уже працювали кваліфіковані кадри, була нова техніка, що збільшувало обсяг промислового виробництва.
          Розгорталося також будівництво нових промислових об’єктів, що значно змі¬нювало економіку міста. Протягом 1951–1955 рр. були споруджені завод залізо¬бетонних та будівельних деталей, овочесушильний комбінат,

                                                                              Новобудови міста

         З кожним роком змінювався вигляд міста, повсюди з’явились новобудови. У роки першої післявоєнної п’ятирічки (1946–1950 рр.) за ініціативою міськкому партії розпочалось змагання трудящих Ровно з трудящими Луцька за найшвидшу відбудову міста, за виконання четвертої п’ятирічки протягом чотирьох років. Трудівники Ровно разом з трудящими країни завершили виконання п’ятирічного плану відбудови і подальшого розвитку народного господарства. Усі підприємства міста були відбудовані і давали продукцію в розмірі, що значно перевищувала довоєнний.
         На відродження Ровно Радянський уряд у 1945 році виділив 15180 тис. крб. Дедалі місто набирало кращого вигляду, відбудовувались старі приміщення, роз¬горталося спорудження нових будинків. Тільки за перші три післявоєнні роки було споруджено 12 будинків, відновлено й відремонтовано 242 будинки. Виросло нове приміщення вокзалу. Вулиці вкривалися асфальтом, обсаджувалися деревами, з’явилися нові сквери. Асигнування на благоустрій міста щороку зростали.
        З 1949 р. в Ровно почалося будівництво багатоповерхових будинків. В 1951 р, на місці спаленого фашистами в роки війни залізничного вокзалу був збудований новий. Симетрична будівля має центральній об’єм, в якому розташований вестибюль і ряд невеликих службових кімнат. Центральну частину вінчають, піраміди, розташовані по ріжках. Вхідна арка на два поверхи. В двох двоповерхових крилах знаходяться зал для пасажирів, ресторан, готель та інші приміщення для пасажирів, службового та технічного персоналу.
       На фасаді вокзалу справа і зліва від вхідних дверей прикріплені дві дошки, на одній з них великим! літерами викарбовано: «Дорогі друзі! Перед вами овіяне славою героїв і трудових звершень місто, місто щирих друзів і доброзичливих господарів.
На другій дошці такі слова: «Ровно вітає вас! Ровно — серце партизанського краю. Його прославив своїм подвигами один із сильних духом — безстрашний розвідник з Уралу Герой Радянського Союзу Микола Кузнецов. Ровно — місто чудових працьовитих людей. Все. що ви побачите в ньому, все, чим будете захоплені,- витвір їх золотих рук. Гордіться ж, друзі, разом з нами подвигами тих, хто прославив наше Ровно в боях. Потисніть руки тим, хто сьогодні прославляє його трудовими ділами. І йдіть — на просторі площі та світлі вулиці, назустріч добрим людям. Ласкаво просимо!»
         Під кожною з дощок розмішені барельєфи, які прославляють бойові і трудові подвиги ровенчан. Спорудження вокзалу поклало початок організації привокзальної площі, навколо якої згодом з’явились багатоповерхові будинки. В центрі площі — сквер, де в затишку можна відпочити. Вокзал зв’язаний з центральними районами міста вулицею Кіквідзе і проспектом Миру.
Вулиця Кіквідзе довгий час була єдиною вулицею, яка зв’язувала вокзал з містом. Вулиця була вузькою і з розвитком міста не стала відповідати інтенсивності руху міського транспорту і пішоходів. У післявоєнний час частина вулиці від привокзальної площі до мосту що веде на вулицю «Правды», була реконструйована. Дві проїжджі частини, які розділені озелененням, дали змогу організувати двосторонній рух. За рахунок запасної залізничної полоси розширені тротуари. На фасаді будинку, яким починається вулиця, встановлена дошка, яка пояснює, що вулиця носить ім’я славного сина братнього грузинського народу героя громадянської війни В. С. Кіквідзе.