Художники Рівного


БЕЗУШКО Валерій Григорович народився 10 березня 1947 р. у м. Ужгород Закарпатської області. Графік, член Національної спілки художників України з 1984 р. У 1974 р. закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові, з того ж року – головний художник видавництва «Маоріф» (м. Душанбе, Таджи¬кистан). Делегат Першого установчого з'їзду художників України (Київ, 1991).
Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Учасник конкурсів «Ми¬стецтво книги: республіки Середньої Азії та Казахстану» (Алма-Ата, 1981; Душанбе, 1991; диплом І ступеня), вис¬тавки досягнень народного господарства (Москва, 1983, 1984; срібна і бронзова медалі). Оформив 30 видань пер¬сидсько-таджицької літератури Рудакі, Румі, Бедиль. Се¬ред кращих робіт ілюстрації та оформлення книг «Го-рянка» Р. Гамзатова, «Книга наставлень» Абу-Алі Ібн Сина, «Учитель Востока» С. Улугзаде.
З 1990 р. живе у м. Здолбунів Рівненської області, за¬початкував там дитячу студію образотворчого мистецт¬ва.

БЕЗЮК Олег Львович народився 6 листопада 1959 р. у м. Рівне у родині скульптора-монументаліста Льва Безюка (Академія мистецтв в Ленінграді); мати – музикант. Живописець, скульптор. З 2007 р. – член міжнародних спілок скульпторів та художників (Рим, Італія). З 2008 р. – член Міжнародної спілки художників (ISA, Швеція) та член НСХУ. У 1990 р. закінчив Академію декоративно-прикладного мистецтва (Львів). 1991-1996 pp. – групові та персональні виставки у Львові. Міжнародна виставко¬ва діяльність розпочалась у Німеччині (1999), далі Міжна¬родна виставка Імпорт Шоп Берлін (Німеччина, 2000), Міжнародне шоу «Арт Деко» (США, Нью-Йорк, 2001), групова виставка (галерея Dragonfly productions, Північна Кароліна, США), виставка в галереї «Студія-21» (Велика Британія, Нейлсворс) та галереї «Сімпсон і Джоунс» (Тетбері, Глостешир). 2001 р. – картину продано з аукціону Wotton Auction Rooms Ltd, Великобританія. З 2000 p. роботи представлені у власній віртуальній галереї та ба¬гатьох відомих галереях світу. У 2001-2005 pp. вивчав ми-стецтво Китаю з метою створення власного стилю, що поєднує сучасні техніки Європейської школи та традиції Сходу. У цей час проходять групові виставки в галереях Tian Ren, Шунде, Гуандонг, університету Джіанші, м. Дінхай, Джоушан (Китай, 2002-2005), фотовиставка «Жейжджянг очима іноземців», де художник отримав З місце. У 2001 р. був обраний найкращим художником сучасного живопису в Міжнародному конкурсі (Австра-лія). А в 2003р. обраний представляти Україну в найбіль¬шому скульптурному проекті Монумент Людству. Після повернення в Україну в 2007 р. стає фіналістом міжна¬родного конкурсу, фіналістом трієнале в Національно¬му виставковому центрі, Київ, учасником Міжнародного фестивалю мистецтв, галерея Аттіксалт, Едінбург, Шот¬ландія та фіналістом Національної премії Італії з живо¬пису та скульптури, Новара. Бере участь у міжнародних симпозіумах зі скульптури (мармур, Антапія, Туреччина) та фестивалі скульптури з воску до дня народження ко¬роля Таїланду. У 2008 р. бере участь у Міжнародному симпозіумі скульптури з мармуру (Едірне, Туреччина).

БОБРИК Феофан Михайлович народився 3 березня 1942 р. у с. Іванківці Млинівського району Рівненської області. Графік, живописець, член Національної спілки художників України з 1994 р. У 1972 р. закінчив Україн¬ський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові (майстерня професорів B. C. Овчиннікова, В. М. Савіна). З 1972 по 1992 р.– головний художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному, його станкова графіка ста¬ла дуже популярною. З 2004 р. – голова Рівненської об¬ласної організації Національної спілки художників Украї¬ни.
Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних ху¬дожніх виставок: «Голодомор-33», «Біль 33-го року». Се¬ред робіт: «Душа тремтить», «Кактус», «Кактуси цвітуть», «Мелодія осені», «Зима в Тайкурах» та серія портретів.
Роботи знаходяться в Рівненському краєзнавчому музеї, Міністерстві культури і мистецтв України, приват¬них колекціях Англії, Франції, Югославії, Словакії, Чехії, Польщі, Німеччини, Угорщини.
Література: Виткалов С. Рівненщина: Культурно-мистецький потенціал в парадигмах сучасності: монографія. – Рівне: ПП ДМ, 2012. – С. 342; Феофан Бобрик. Живопис. Каталог. – Рівненська обласна організація Національної спілки художників України. – Рівне, 2011. –  6 с., іл.
БОБРИШЕВА Ніна Борисівна народилася 1 жовтня 1954 р. у м. Гродеково Прикордонного району Приморсь¬кого краю (Росія). Художник театру, член Національної спілки художників України з 1993 р. У 1974 р. закінчила Московський заочний народний університет мистецтв, у 1977 р. – Харківське державне художнє училище (май¬стерня П.А. Шегімага). З того ж року працювала в Рівненському театрі ляльок, з 1986 р. – головний худож¬ник Рівненського обласного українського музично-драматичного театру. За час роботи оформлено більше 50 вистав. Серед них «Гамлет, принц Датський» В. Шекспіра (1991), «Оргія» і «Одержима» Лесі Українки (1990), «Марія Стюарт та Єлизавета або Поєдинок королев» Л. Розумовського (1991), «Лісова пісня» Лесі Українки (1992), «Не судилось або панське болото» М. Старицького (1993), «Марія або сльози Божої матері» У. Самчука (1994).

БОБРИШЕВ Олександр Іванович народився 28 липня 1958 р. у с. Нижня Добринка Камишинського району Вол¬гоградської області (Росія). Графік, член Національної спілки художників України з 1989 р. У 1977 р. закінчив Харківське державне художнє училище (викладач В. А. Пальцев). З того ж року – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному. Його монументальні ро¬боти в техніці мозаїки та металопластики (кований алюміній) отримали високу оцінку і відзнаку республі¬канської Художньої ради.
З 1978 р. активно працює в жанрі акварелі. Учасник обласних, зональних, всеукраїнських та міжнародних ху¬дожніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1987, 1988, 1993, 1996, 1998, 2002); Капошвар (Угорщина, 2004).
Роботу «Дощове літо» придбало Міністерство культу¬ри і мистецтв України, «Дніпрові далі» та «Сонце у ве¬ресні» – Могильовський художній музей ім. П. В. Масленнікова, «Річка Случ» – посольство України в Рес¬публіці Бєларусь.
Література: Є. Шморгун. Барви Поліського краю // Зміна. - 1987. - 11 квітня; В. Рябунець. Три митці, три характери // Зміна. - 1989. - 11 липня.

ГВОЗДИНСЬКА Лариса Панасівна народилася 11 травня 1950 р. у м. Карлівка Полтавської області. Графік, член Національної спілки художників України з 1998 р. У 1971 р. закінчила Харківське державне художнє учили¬ще (викладач М. І. Гнойовий), у 1976 р. – Харківський державний художньо-промисловий інститут (викладачі С. Ф. Бесєдін, А. М. Константинопольський). Працює в га¬лузі монументального мистецтва, досконало володіє тех¬нікою класичного вітражу та розписом на склі. Монумен¬тальні та графічні твори вирізняє чітке композиційне рішення, майстерність та своєрідне художнє осмислен¬ня.
Учасник обласних та республіканських художніх вис¬тавок. її роботи втілені в архітектурних ансамблях України, Росії, Чехії. Найбільш монументальні вітражі з художнім розписом на склі знаходяться в міському па¬лаці дітей та молоді, палаці культури тракторного заво¬ду, палаці урочистих подій (усі – м. Рівне) та Міністерстві мінеральних добрив (м. Москва).
Література: Місто воїн - місто трудівник. Каталог обласної художньої виставки. – Рівне, 1979. - С. 8.

ГВОЗДИНСЬКИЙ Віктор В’ячеславович народився 25 лю¬того 1951 р. у м. Володимирі-Волинському Волинської області. Живописець, член НСХУ з 1985р. У 1970 р. за¬кінчив Харківське державне художнє училище (викладач B. В. Богданов, П. А. Шегімага), у 1975 р. – Харківський державний художньо-промисловий інститут (викладачі C. Ф. Бесєдін, А. М. Константинопольський, О. В. Мартинець). Має вагомі здобутки в акварелях, сюжетних ком-позиціях та пейзажах. Багато подорожує Україною, Че¬хією. Побачене втілює у творах, зокрема серії робіт «Бо¬танічна експедиція», «Карлові Вари». Авторське бачен¬ня, композиційне вирішення та володіння різноманітними акварельними прийомами вирізняє його серед інших майстрів. Живописні твори несуть у собі асоціативні відчуття, пов’язані з філософським, релігійним, психо¬логічним осмисленням дійсності. Автор часто користуєть¬ся прийомами монументального мистецтва вітражу. Учас¬ник обласних, зональних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Персональні вистав¬ки: Рівне (1985), Львів (1995), Прага (1987), Мост (1988), Шумперк (1987,1989), Пйотркув-Трибунальські (Польща, 2003, 2004). Робота «Мрію про небо» видрукувана в аль¬бомі «Художники Прикарпаття» (Київ, 1989). Картини зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Росії, Чехії, США, Польщі, Італії.
Література: М. Карєва. Весна в акварелі // Червоний прапор. - 1985. - 7 липня; Акварелі Віктора Гвоздинського// Зміна. - 1985. - 24 серпня; Художники Прикарпаття. – Київ: «Мистецтво», 1989. - С. 94;   Віктор Гвоздинський. Живопис. Каталог. – Рівне, 2009. – 22 с., іл.

ГОДУН Микола Петрович народився 1 серпня 1953 р. у с. Посягва Гощанського району Рівненської області. Живописець, член Національної спілки художників Ук¬раїни з 1987 р. У 1974 р. закінчив Московський заочний народний університет мистецтв, у 1979 р. – Одеське державне художнє училище ім. М. Трекова (професор В. Я. Киричек). З того ж року – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, зональних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1984, 1986, 2000, 2006).
У селі Бабин, що на Рівненщині, заснував картинну га¬лерею членів Спілки художників України.
Роботи «Парне молоко», «Зимка», «Поражуравлина» та інші зберігаються в музеях та приватних колекціях України та за кордоном.

ГУМЕНЮК Іван Степанович народився 1 липня 1953 р. у с. Ванжулів Лановецького району Тернопільської області. Художник декоративно-прикладного мистецтва, член На-ціональної спілки художників України з 1995 р. У 1982 р. закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі Г. С. Островський, В. А. Монастирський). З 1985 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному. Його вітражі і художній розпис знаходиться в Національному університеті «Ост¬розька академія» (1996), храмі «Всіх святих» у Канаді (2000).
Учасник обласних, республіканських, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Персональні вистав¬ки: Рівне (1992, 2002, 2003, 2004), Мінськ (Білорусь, 2000), Пйотркув-Трибунальські (Польща, 2003, 2004), персо¬нальна виставка-галерея «Cunliffe House» (Канада, 2003).
Роботи митця зберігаються в приватних колекціях Ка¬нади, Японії, США, Польщі.
Література: Шевченкові верстви. Упорядник Є. Шморгун. – Рівне, 1996. - С. 93.

ДАНИЛОВ Олександр Євгенович народився 30 травня 1956 р. у м. Тахіа-Таш (Каракалпакія). Скульптор, член Національної спілки художників України з 1993 р. У 1975 р. закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (викладач П. І. Борисюк). З того ж року – скульптор Художньо-виробничого комбінату у Рівному. Автор і виконавець меморіальних дощок Уласу Самчуку (Дермань), Богдану Хмельницькому (Корець, Клевань), Симону Петлюрі (Рівне), «Загиблим воїнам в роки війни» (Рівне), пам’ятних знаків загиблим воїнам-односельцям у селах Рівненщини. А також медалей – «Лауреат премій ім. В. Поліщука та ім. Бориса Тена», «Рівненщина - 1983», «Т. Г. Шевченко. Подорож по Рівненщині».
Учасник обласних, зональних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Учасник конкурсів: па¬м’ятника Тарасу Шевченку в Рівному (1990, II премія) та пам’ятника «Воїнам-інтернаціоналістам».
Роботи зберігаються в Рівненському краєзнавчому музеї та Державному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви» (Козацькі могили) села Пляшева на Рівненщині.

ЄВТУШЕНКО Олександр Васильович народився 23 берез¬ня 1953 р. у м. Броди Львівської області. Скульптор, член Національної спілки художників України з 1986 р. У 1981 р. закінчив Львівський державний інститут приклад¬ного і декоративного мистецтва. З того ж року – скульп¬тор Художньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних та республіканських художніх вис¬тавок. Автор меморіальних дощок Мелетію Смотрицькому в Дерманському монастирі (1990) та В. Г. Короленку на будинку Рівненського краєзнавчого музею (колиш¬ньої гімназії, де навчався письменник, 1991). Робота «Враження» видрукувана в альбомі «Художники Прикар¬паття» (Київ, 1989).
Література: Р. Яців. Живий вогник душі// Червоний прапор. - 1985. - 1 жовтня; В. Рябунець. Скульптор Олек¬сандр Євтушенко// Зміна. - 1988. - 12 квітня; Художники Прикарпаття. – Київ: «Мистецтво», 1989. - С. 134.

ЄЛСУКОВА Алевтина Андріївна народилася 10 липня 1932 р. у с. Мартинове Корляковського району Кіровської області (Росія). Художник декоративно-прикладно¬го мистецтва і живопису, член Спілки художників СРСР з 1967 р., член НСХУ з 1992 р., заслужений художник України з 1996 р. У 1953 р. закінчила Чебоксарське ху¬дожнє училище і з того ж року – викладач педучилища в Оренбурзькій області. З 1958 р. – художник по тканинах Чебоксарського текстильного комбінату, у 1975-1988 рр. – начальник художньої майстерні Рівненської фабрики нетканих матеріалів.
Її декоративні тканини експонувалися на 70 міжнарод¬них виставках у 26 країнах світу (1959-1979). Живопис, графіка, художній текстиль виставлялися на 80 зональ¬них, республіканських та всесоюзних виставках. З них 14 персональних у Львові та Рівному. Учасник 3 респуб¬ліканських конкурсів у Києві «На кращий сувенірно- подарунковий виріб за українськими мотивами» (1980, 1985 – II премія, 1986 – III премія).
Відзначена двома дипломами: Спілки художників і Міністерства легкої промисловості СРСР і УРСР (1974, 1988), а також багатьма почесними грамотами та імен¬ним листом подяки Оргкомітету 0лімпіади-80.
Померла майстриня у березні 2005 р. Похована на Батьківщині.
Література: В. Туз. Краса і ніжність // Червоний прапор. - 1987. - 16 серпня; Художники Прикарпаття. – Київ: «Мистецтво», 1989. - С. 221; Н. Курята. Такі різні і такі прекрасні // Сім днів. - 1994. - 12-18 липня.

ЖИЛКА Іван Сидорович народився 11 вересня 1958 р. у с. Карпилівка Сарненського району Рівненської облас¬ті. Живописець, член Національної спілки художників України з 1994 р. У 1986 р. закінчив Львівський держав¬ний інститут прикладного і декоративного мистецтва (майстерня художника М. Д. Вендзиловича). З того ж року - художник Художньо-виробничого комбінату в Рівно¬му. Учасник обласних, зональних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Роботи «Еміграція», «Дзеркало», «Падіння ангелів» зберігаються в Міні¬стерстві культури і мистецтв України. Розпис плафонів ресторану «Марлен» (Рівне, 2003-2004) та кафе «Сан Маріно» (Рівне, 2002).
З 1996 р. – викладач декоративно-ужиткового мистец¬тва Інституту мистецтв Рівненського державного гумані¬тарного університету.

ЗВ’ЯГІНЦЕВ Ростислав Михайлович народився 17 берез¬ня 1938 р. у сел. Кіровське Сахалінської області (Росія). Живописець, член Національної спілки художників України з 1974 р., заслужений художник України з 1988 р. У 1958 р. закінчив Дніпропетровське державне художнє училище (майстерня заслуженого діяча мистецтв Ук¬раїни М. С. Боровського), у 1967 р. – Київський держав¬ний художній інститут (майстерня народного худож¬ника України, дійсного члена Академії мистецтв Ук¬раїни В. Г. Пузиркова, народного художника України А. О. Пламеницького). З 1967 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, зональних, республіканських, все¬союзних та міжнародних художніх виставок. Учасник міжнародного симпозіуму в Болгарії (Бєлоградчик, 1989).
Картини зберігаються в Міністерстві культури і мис¬тецтв та Спілці художників України, приватних колекціях Польщі, Болгарії, США, Італії.
Література: Г. Проніна. Сонячна палітра // Червоний прапор - 1972. - 15 жов¬тня: О. Гужва. Картини рівненського худож¬ника Зв’ягінцева // Червоний прапор. - 1975. -    16 березня; Я. Запаско., В. Овсійчук, О. Чарновський., С. Степко // Мистецтво оновленого краю. – Київ: «Мистецтво», 1979. - С. 46; О. Ірванець. Початок // Червоний прапор. - 1988. - 2 квітня: Г. Островьский, А. Попов // Корни и крона. – Львів, 1989. – С. 106, 135, 136; В. Басараба. Світ з любові // Червоний прапор. - 1990. - 14 лютого; Митці України. Енциклопедичний довідник. – Київ, 1992. – С. 265; В. Басараба. Одухотвореність // Вільне слово. – 1994. - 18 груд¬ня.

ЙОРИШ Михайло Миколайович народився 3 липня 1942 р. у м. Скалат Тернопільської області. Скульптор, член Національної спілки художників України з 1998 р. У 1969 р. закінчив Львівський державний інститут прик¬ладного і декоративного мистецтва (професор, доктор мистецтвознавства Ю. П. Лащук). З того ж року – скуль¬птор Художньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, зональних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Автор понад 100 скуль¬птурних портретів, а також робіт монументального, де¬коративного, станкового характеру. Серед них мемо¬ріальні дошки Т. Г. Шевченку (Корець, 1989), Валер’яну Поліщуку (Млинів, 1989), Борису Тену (Хомичевському) (Дермань, 1988); погруддя: Гулі Корольової (Рівне, 1977), Валер’яну Поліщуку (Млинів, музей 1987), Івану Носалю (1984), Григорію Дем’янчуку (1994).
З 1991р. – доцент кафедри українознавства Інститу¬ту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.
Література: Р. Засс. Світ його героїв // Червоний прапор. - 1974. - 3 сер¬пня; У літоб’єднанні «Червоні сурми» // Зміна. - 1987. - 23 квітня; Не розлюб¬лю ніколи // Молодь України. - 1988. - 15 листопада; І. Пащук. Повернення в неза¬бутнє. - Рівне. - 1993. - С. 72.

КОЛОСОВ Валентин Осипович народився 28 березня 1928 р. у с. Нижній-Чулим Здвинського району Новоси¬бірської області (Росія). Живописець, скульптор, член На-ціональної спілки художників України з 1985 р. Навчався в Харківському військово-авіаційному училищі штур¬манів, художній студії. З 1951 р. мешкає в Рівному, з того ж року один із засновників у місті товариства художників системи «Укоопхудожник», яке в 1963 р. перейшло в підпорядкування Спілки художників України, згодом створено Рівненський художньо-виробничий комбінат. У творчому доробку художника, учасника бойових дій у війні, значне місце займають роботи воєнної тематики, його творчість пов’язана з Україною і стала своєрідним художнім літописом поліського краю. Делегат конфе¬ренції художників України (Київ, 1990), Першого з’їзду художників України (Київ, 1991), учасник міжнародного симпозіуму в Болгарії (Бєлоградчик, 1989). Учасник об¬ласних, зональних, всеукраїнських, всесоюзних та міжна¬родних художніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1976, 1980, 1982, 1985, 1986, 1988). З 1986 по 1996 р. - відповідальний секретар, з 1996 р. – член ревізійної комісії Рівненської обласної організації Національної спілки художників України. Автор портретів письмен¬ників: Лаврентія Кравцова (1987), Євгена Шморгуна (1993), академіка О. Ф. Возіянова (1998). Скульптурні по¬груддя: Лесі Українки (1982), художника Григорія Пономаренка (1979), матері Ольги Тихонівни (1960). Картина «Кримський пейзаж» видрукувана в альбомі «Художни¬ки Прикарпаття» (Київ, 1989), «Нафтопровід «Дружба» -у книзі «Корни и крона» (Львів, 1989). Роботи зберіга¬ються в музеях, картинних галереях, приватних колек¬ціях України, Франції, Польщі, США, Швеції, Чехії, Юго¬славії, Болгарії, Німеччини, Японії.
Помер художник 23 листопада 2004 р.
Похований у Рівному.
Література: Г. Проніна. І зупиняється мить // Червоний прапор. - 1973. - 31 січня; Я. Запаско, В. Овсійчук, О. Чарновський, С. Степко // Ми¬стецтво оновленого краю. – Київ: «Мистец¬тво», 1979. - С. 46; Є. Шморгун. Художній літопис краю // Червоний прапор. - 1985. - 15 вересня; Є. Шморгун. Худож¬ник Колосов, ровенчанин // Червоний пра¬пор. - 1988. - 12 червня; Г. Островський, А. Попов // Корни и крона. - Львів. - 1989. - С. 128, 134, 140; Художники Прикар¬паття – Київ: «Мистецтво», 1989. - С. 44; Шевченкові верстви. Упорядник Є. Шмор¬гун. Рівне, 1996. - С. 15; Валентин Колосов – живописець і скульптор. Редактор-упорядник Богдан Столярчук. – Рівне: видавець Олег Зень, 2009. – 158 с.: іл.

КУНДЕЛЬ Микола Григорович народився 2 квітня 1947 р. у с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Живописець, скульптор, графік, монументаліст, член Спілки художників СРСР з 1987 р., член Національної спілки художників України з 1990 р. У 1976 р. закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоратив¬ного мистецтва (викладачі К. Й. Звіринський, О. М. Островський, Д. П. Крвавич). З того ж року - художник Ху¬дожньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, зональних, республіканських, все¬союзних та міжнародних художніх виставок. Учасник конкурсів «Мир-Олімпіада-80» (Москва, 1980, плакат), «Пам’ятник Перемоги» (Київ, 1994, скульптура). Автор ідеї створення панорами «Битва під Берестечком». Пра¬цює над серією робіт «Моя Україна».
Портрет Ю. Гагаріна був надрукований на титульній сторінці журналу «Смена» (Москва). Твори Миколи Кунделя, виконані в техніці мозаїки, прикрашають право¬славні храми в Україні та поза її межами.
Роботи зберігаються в Міністерстві культури і мистецтв України, приватних колекціях Польщі, Голландії, Бельгії, Канади. Картина «Колядки в Україні» опублікована в журналі «Образотворче мистецтво».
Література: В. Береза. Мовою пензля і серця // Червоний прапор. - 1976. - 12 лютого; Репродукція роботи «Мир» // Культура і життя. - 1979. - 13 грудня; Портрет Ю. О. Гагаріна // Смена. - Москва. - 1984. - 10 березня; Г. Плужняк. Щедра па¬літра // Червоний прапор. - 1982. - 26 листо¬пада.

ЛИПОВА Парасковія Прокопівна народилася 7 березня 1942 р. у с. Джурів Снятинського району Івано-Франківської області. Художник декоративно-прикладного мистецтва, член Національної спілки художників Украї¬ни з 1989 р. У 1961 р. закінчила Вижницьке державне учи¬лище прикладного і декоративного мистецтва (викладачі В. П. Куров, М. П. Верхола, К. П. Білик), у 1970 р. – Львів¬ський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі Р. Ю. Сельський, К. Й. Звіринський, Т. Ю. Егриші). З того ж року – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Персональна виставка: Рівне (1994). Кращі її гобелени – «Квіти Полісся», «Бе¬региня», «Слов’янські мотиви».
Література: В. Рябунець. Три митці, три характери // Зміна. - 1989. - 11 липня.

ЛИТВИН Костянтин Маркович народився 10 вересня 1938 року в с. Копіївка Макарівського району Київської області. Живописець, член Національної спілки худож ників України з 1983 р., лауреат обласної літературно-ми¬стецької премії ім. Бориса Тена з 1987 р. У 1967 р. закін¬чив Київський державний художній інститут (майстерня народних художників України В. Костецького, І. Штильмана, М. Хмелька). У 1972-1982 та 1985-1989 рр. очолю¬вав творчу групу рівненських професійних художників при Львівській організації Спілки художників України, у 1990-1998 рр. – голова правління Рівненської обласної організації Національної спілки художників України. У 1989 р. розробляє концепцію і проект пам’ятника українській Першокнизі – «Пересопницьке Євангеліє» у с. Пересопниця поблизу Рівного та виконує робочі ескі¬зи і малюнки до зображень на камені. Делегат Першого установчого з'їзду художників України (1991), з’їзду ху¬дожників СНД (1992), у 1997 р. був представлений на зван¬ня «Заслужений художник України». Помер 15 вересня 1998 р., похований у Рівному. Учасник обласних, зональних, республіканських та все-союзних художніх виставок. Персональні виставки: Львів (1983), Рівне (1998), Луцьк (1999), Київ (1999). Роботи зберігаються в Рівненському краєзнавчому музеї, Міністерстві культури і мистецтв України, Луцькій кар¬тинній галереї, штаб-квартирі фірми «Форд» (Каліфор¬нія), колекції картин фірми «Самгас» (Мілан) та у при¬ватних колекціях.
Література: Є. Шморгун. Співзвучно часові // Червоний прапор. - 1987 - 9 серпня; Г. Островський, А. По¬пов // Корни и крона. – Львів, 1989. - С. 122-123: 127, 154, 160; Художники При¬карпаття. – Київ: «Мистецтво», 1989. - С. 70-71; Шевченкові верстви. Упорядник Є. Шморгун. – Рівне, 1996. - С. 85; Бу¬дівництво Рівненської АЕС. – Київ: «Мис-тецтво, 1979; В мире прекрасного. Ка¬лендар. - 1986; Репродукції картини // Ра¬нок. – Київ, 1981. - № 12; Весна. Посівна // Творчество. – Москва, 1993. - № 5.

ЛИТВИН Олексій Костянтинович народився 13 травня 1965 р. у м. Магнітогорськ (Росія). Графік. Член Спілки дизайнерів України з 1996 р., член Правління та голова Рівненської обласної організації СДУ з 2002 р.
Член Національної спілки художників України з 2000 р. У 1980 р. закінчив Рівненську дитячу художню школу, у 1984 р. – Рівненське державне музичне училище, худож¬ник Художньо-виробничого комбінату в Рівному з 1987 р. У 1989-1992 рр. навчався у Вищій українській школі рес¬таврації в Рівному, у 1992 р. – міжнародній школі цер¬ковної архітектури при Львівському політехнічному інсти¬туті. У 2001 р. закінчив Рівненський державний гуманітар¬ний університет. Художник-дизайнер акціонерного това¬риства фірми «Автобан» (1991-2000 рр.), редакційно-ви¬давничого відділу Рівненського державного гуманітар¬ного університету (з 1998 р.). Книга «Етнокультура Во¬линського Полісся та чорнобильська трагедія. Зарічненський район», оформлена ним, нагороджена Почес¬ними грамотами Державного комітету інформаційної політики України (1999) та секретаріату Спілки дизай¬нерів України. Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок з графіки та дизайну, делегат IV та V з’їздів Спілки дизайнерів України (1998). Роботи зберігаються в Острозькому музеї-заповіднику та приватних колекціях. У своєму доробку має запатен¬товані держпатентом України фірмові і товарні знаки.
Література: Виткалов С. Рівненщина: Культурно-мистецький потенціал в парадигмах сучасності: монографія. – Рівне: ПП ДМ, 2012. – С. 368.

ЛІХАНОВ Микола Геннадійович народився 16 листопа¬да 1954 р. у с. Невірків Корецького району Рівненської області. Живописець, член Національної спілки худож¬ників України з 1984 р. У 1976 р. закінчив Львівський інсти¬тут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук). З того ж року – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному, у 1998- 2004 рр. – голова Рівненської обласної організації На¬ціональної спілки художників України. Делегат конфе¬ренції членів Спілки художників України (1990) та Пер¬шого з'їзду художників України (1991).
Учасник обласних, зональних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1991), Львів (1993). Кращі роботи зберігаються в музеях України: «Гра світла» – Івано-Франківському, «До знань» – Чернігівському, «Вдови» – Уманському музеях, «Жіночий портрет» – музей Корсунь-Шевченківської битви, «Бабине літо» – Міністерстві культури України, «Сім’я» – Тернопільській картинній галереї. Кар¬тина «Гра світла» видрукувана в альбомі «Художники Прикарпаття» (Київ, 1989), «До знань» – у книзі «Корни и крона» (Львів, 1989). З 1990 р. – викладач кафедри українознавства Інституту мистецтв Рівненського держав¬ного гуманітарного університету.
Література: Республіканська Художня виставка. Каталог. – Київ: «Реклама», 1981. - С. 11; М. Ліханов. До знань // Україна. – Київ, 1982. - № 29. - С. 12-13; В. Басараба. Вчить любові зем¬ля // Ранок. – Київ, 1985. - № 1. - С. 24-25; Г. Островський, А. Попов // Корни и крона. – Львів, 1989. - С. 106; Худож¬ники Прикарпаття. – Київ: «Мистецтво». - 1989. - С. 82-83; В. Басараба. Це нази¬вається - життя // Червоний прапор. - 1991. - 14 грудня; Б. Столярчук. До 40-річчя від дня народження Миколи Ліханова // Літературно-краєзнавчий календар на 1994 р. – Рівне, 1993. - С. 146-147.

ЛУКАШЕВИЧ Тетяна Сергіївна народилася 4 травня 1956 р. у м. Рівне. Художник декоративно-прикладного мистецтва, член Національної спілки художників Украї¬ни з 1993 р. У 1978 р. закінчила Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (викла¬дачі С. Коропчак, Й. Садовський, І. Туманов, М. Без¬пальків). З 1979 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному. Працює в галузі художнього тек-стилю (гобелен, батік, костюм) і живопису. Творчість ху¬дожниці сповнена роздумів над сутністю життя. Визна¬чальним є асоціативно-символічне втілення образів, філо¬софське осмислення земних явищ і біблійних легенд. Дипломант Першої всесоюзної виставки-конкурсу художників-модельєрів у Таллінні (1987). Учасник облас¬них, зональних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок: міні-текстилю Рига-Дзинтарі (1989); Львів (1998); Київ (1988, 1991,1996, 2000, 2001, 2002); Євпаторія-91; «Оdегlапd-95» (м.Франкфурт-на-Одері, Німеччи¬на), І, II та III бієнале художнього ткацтва з льону «Від Кросно до Кросно» (Польща, 2000-2002); IV міжнарод¬ного ткацького пленеру (Яворів-2001); художнього тек¬стилю (Ковари, Пшеворськ, Закопане, Жешув, Лодзь, Варшава – Польща, 2000-2005); Свіднік (Словаччина, 2001-2003); Залаегерсег (Угорщина, 2001-2005). Роботи майстра зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Росії, Польщі, США, Канади та Швеції. Серед кращих робіт майстрині: «Ріка життя» (2003, гарячий батік, льон, 125x95), «Дерево життя» (2004, гарячий батік, льон, 129х92), «Біла Орхідея» (2004, гобелен, льон, вовна). З 1997 р. – викладач декоративно-ужитко¬вого мистецтва Інституту мистецтв Рівненського держав¬ного гуманітарного університету.
    Література: К. Рудик. Душі нестримної політ // Вільне слово. – Рівне, 1994. - 12 лютого;
Тетяна Лукашевич. Текстиль. Батик. Гобелен. Каталог. –  НСХУ. – Рівне. – 26 с., іл.; Токар М. Колористика Тетяни Лукашевич / Марта Токар // Образотворче мистецтво, 2007. - № 3. – С. 92.

ЛУЦ Віктор Данилович народився 30 грудня 1955 р. у м. Станіслав (Івано-Франківськ). Мистецтвознавець, член Національної спілки художників України з 2000 року. У 1972 р. закінчив Рівненську дитячу художню школу (вик¬ладач А. І. Мартиненко), у 1983 р. – Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 1981 р. – науковий пра¬цівник, з 1992 р. – завідувач художнім відділом Рівненсь¬кого краєзнавчого музею. Історик мистецтва. Досліджує середньовічне малярство Волині. У 1984 р. ним привезе¬на до Рівненського краєзнавчого музею одна з найдав¬ніших українських ікон «Богородиця Одигітрія» з Дорогобужа (Рівненська область) XIII століття. Ним створені експозиції іконопису та станкового малярства XVII-XIX ст. у Рівненському краєзнавчому музеї. Видав книгу (у співавторстві з П.А. Ричковим) «Почаївська Свято-Успенська Лавра» (Київ, «Техніка», 2000 p.).

МАРТИНЕНКО Анатолій Іванович народився 31 березня 1940 р. у м. Дружківка Донецької області. Графік, член Національної спілки художників України з 1986 р., за-служений працівник культури України з 1994 р. У 1965 р. закінчив Дніпропетровське державне художнє училище (викладачі В. М. Шпиганович, М. С. Боровський, М. І. Родзін). З того ж року – викладач, з 1970 р. – директор Рівненської дитячої художньої школи. Працює в жанрі акварелі, олійного живопису.
Учасник обласних, регіональних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1982, 2005), Луцьк (1986), Мінськ (Білорусь, 2003), Пйотркув-Трибунальські (Польща, 2003). Проілюстрував книги рівненських авторів – «Із вирію літ» С. Бабія (1992), «Моя родина – Україна» та «Кує зозуля» А. Андрухова (1994, 1997), альманаху «Погорина» (1994).
Література: Є. Шморгун. Почерк майстра // Червоний прапор. - 1979. - 28 жовтня; Г. Радич. Творчий звіт художника // Червоний прапор. - 1979. - 24 квітня; Я. Запаско, В. Овсійчук, О.Чарновський, С. Степко // Мистецтво оновленого краю. – Київ: «Мистецтво», 1979. - С. 46; В. Рябунець. Барви усь¬ого світу // Червоний прапор. - 1988. - 22 жовтня; О. Ірванець. Теплий світ Анато¬лія Мартиненка // Зміна. - 1988. - 2 чер¬вня; М. Дубов. Світ оживає в кольорах // Червоний прапор. - 1990. - 13 квітня; Анатолій Мартиненко. Живопис. Графіка. (Текст –  В. Луц, фото – О. Харват) – Рівне: У фарватері істини, 2013. – 136 с.
МАРЧУК Ярослав Миколайович народився 17 червня 1952 р. у с. Адамівка Березнівського (Людвипільського) району Рівненської області. Живописець-монументаліст, член Національної спілки художників України з 1993 р. У    1972 р. закінчив Київський державний художньо-про¬мисловий технікум (професор А. І. Казанцев, П. М. Татіївський). З 1982 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, зональних та республіканських ху¬дожніх виставок. Серед його робіт – мозаїка «Острозька академія XVI ст.» (1985, Інститут удосконалення вчителів), «Морське дно» (1989, спорткомплекс об’єднання «Пром¬товари»), цикл розписів «Земля Погориння» (1992, заліз¬ничний вокзал) (усі – Рівне). «Собор Св. Архистратига Михаїла» та «Спас Нерукотворний» (1993, церква Св. Михаїла в с. Зоря на Рівненщині), «Трійця», «Арх. Михаїл», «Арх. Гавриїл» – мозаїки на фасаді Михай¬лівської церкви в с. Білосток на Волині. Автор живопис¬них робіт «Брати Солунські», «Цезій-137. Бразильська трагедія», «Квіти – моїй землі», «День щасливих спо¬гадів», «Каїн і Авель», «Три молочних колоски», «Пер-шодрукар Іван Федоров», «Хутір» тощо. З 1998 р. зай¬мається реставрацією пам’ятників архітектури в Україні: Запорізький український драматичний театр (1999-2000), Донецький драмтеатр (2004), академія МЗС України, церква Різдва Пресвятої Богородиці у м. Дубровиця Рівненської області, адміністративний будинок «УкрАвто» (м. Київ, 2003-2004), собор Святого Володимира у Хер¬сонесі (м. Севастополь).
З 2002 р. – головний художник підприємства «Рівне-реставрація». Роботи знаходяться в приватних колек¬ціях України, Росії, США.

МАРЧУК Анатолій Сигизмундович народився 30 листо¬пада 1941 р. у м. Кутаїсі (Грузія). Художник-проектант, член Спілки художників СРСР з 1987 р. У 1969 р. закінчив Московське державне художньо-промислове училище. З 1978 р. – художник Рівненського обласного ремонт¬но-виробничого комбінату. Проекти: обласний музично-драматичний театр, зал камерної та органної музики, міський палац дітей та молоді, дитяча музична школа № 2, керівник групи комплексного архітектурно-художнього оформлення інтер’єрів театру ляльок (усе – Рівне).
Помер 2 травня 1995 р., похований у Рівному.
    
НАУМЕЦЬ Василь Миколайович народився 13 червня 1945 р. у с. Городок Рівненського району Рівненської області. Монументаліст, живописець, член Національної спілки художників України з 1989 р. У 1970 р. закінчив Уж¬городське державне художнє училище (викладачі Едіта та Микола Медвецькі, О. Ф.Петкі). Працював інженером з технічної естетики Рівненського виробничого об’єднан¬ня «Азот». З 1974 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному, де певний час обіймав посаду го¬ловного художника. Делегат Першого установчого з’їзду художників України (1991).
Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Автор монументальних робіт: «Ніч на Івана Купала» – гуманітарний університет, «Пробудження» – готель «Турист», «Праця», «Відпочи¬нок» – палац «Текстильник» у співпраці з Я. Марчуком (усі – Рівне), мозаїка «Волинські святі» на фасаді Свято- Покровського собору у Рівному; живописних: «Крейдя¬на гора», «Сліпий дощ», «Веселка над містом», «Тво¬рець», «Колядник цвіте». Картини «На компресорній станції. Нічна зміна» видрукувані в книзі «Корни и кро¬на» (Львів, 1989).
Література: В. Рябунець. Три митці, три характери // Зміна. - 1982. - 11 липня; Г. Островський, А. Попов // Корни и крона. – Львів, 1989. - С. 127; Ю. Береза. Де смуток, там надія // Рівне, 1993. - 20 лютого.

ПЄТУХОВ Володимир Миколайович народився 18 березня 1943 р. у c. Колосіївка Полонського району Хмельницької області. Скульптор, член Національної спілки художників України з 1976р., лауреат обласної премії «Moлодість Кузбасу». У 1966 р. закінчив Одеське державне художнє училище ім. M. Трекова (викладач Ф. Я. Фільчук), у 1972 р. – Ленінградський державний інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна (викладачі M. A. Керзін, M. K. Анакушин). З того ж року працював у 1981 м. Кемерово, з 1980 р. – у м. Славута, з 1981 р. – скульптор Художньо-виробничого комбінату в Рівному. З 1983 р. – голова художньої ради, у 1984-89 рр. – голова творчої групи, з 1988 р. – член Рівненської обласної художньої ради, у 1989-90 pp. – перший голова новоствореної Рівненської обласної організації Національної
спілки художників України. Учасник обласних, зональних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Автор меморіальної дошки поету Олегу Ольжичу (Кандибі) (Рівне, 1992), пам’ятника «Воїнам- Leningrad, 1983).
афганцям» (Рівне, 1999, у співавторстві з М. Сіваком). Картина «Портрет художника В. Кривоногова» (1977) видрукувана у книзі «Художники Кузбасса» (Ленінград,
1983); «Портрет дівчини» – у книзі «Искусство Сибири и Дальнего Востока» (Ленінград, 1984); «Пробудження» –    в альбомі «Художники Прикарпаття» (Київ, 1989). Ро¬боти зберігаються в музеях Кемерово, Києва.
Література: О. Смик. Найзаповітніше // Червоний прапор. - 1986. - 25 лютого; І. Пащук. Наснага // Червоний прапор. - 1989. - 24 червня; Художники Прикарпаття. – Київ:  «Мистецтво», 1989. - С. 134.

ПЕРЕТА В’ячеслав Миколайович народився 30 березня 1977 р. в м. Дубно Рівненської області. Закінчив НАОМА (2008 р.). Педагоги з фаху – В. Гурін, А. Зорко, Т. Големієвська, П. Басанець, В. Яланський. Живописець. Основні твори: «Навесні» (2008), «З дитинства» (2010), «Мальви» (2010), «Спогади про село» (2011), «Біля криниці» (2012). Член РООНСХУ з 2012 року.

ПОДОЛЕЦЬ Петро Михайлович народився 28 червня 1958 р. у с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області. Скульптор, член Національної спілки художників України з 1995 р., лауреат обласної просвітянської премії ім. Г. Чубая з 2000 р. Закінчив Вижницьке училище при¬кладного мистецтва (1984 р.), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1989 р., майстерня академіка скульптури Е. П. Миська). Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх ви¬ставок та пленерів.
Пам’ятник Т. Г. Шевченку (м. Рівне, 1999 р., у співав¬торстві); пам’ятний знак «Муза» (м. Рівне, 2000 р., Рівненський державний гуманітарний університет); пам’ятник Т. Г. Шевченку (м. Сарни Рівненської обл., 1991 р., у співавторстві); пам’ятник «Борцям за волю Ук¬раїни» (м. Червоноград Львівської обл., 2002 р., у співав¬торстві); Симону Петлюрі (м. Рівне, 2003 р., у співав¬торстві).
Станкова скульптура: портрет Ірини Фозекош (1989 р.), портрет Хом’яка А.К. (1989 р.), «Реквієм Чорнобилю» (1991 р.), «Муза» (2005 р.).
З 1995 р. – викладач скульптури Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.
Література: Петро Подолець. Каталог. –  НСХУ. – Рівне, 2008. – 20 с., іл.; Б. Степанишин. Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Рівному // Волинь. - 1992. - 11 січня; Т. Більчук Не чіпляйтесь за «соцреалізм» // Вісті Рівненщини. - 1992. - 2 червня; Ю. Бере¬за. Це має бути живий образ поета // Рівне. - 1992. - 2 жовтня; О. Стасюк. Хто перешкоджає спорудженню пам'ят¬ника Шевченкові у Рівному // Наша спра¬ва. - 1995. - 19 травня; Л. Шеретова. Дозвіл є чи буде пам’ятник // Рівне. - 1995. - 7 жовтня; Шевченкові верстви. Упорядник Є. Шморгун. - Рівне. - 1996. - С. 81; Бієнале Українського образотвор¬чого мистецтва «Львів 91 - Відродження».

ПОЗНІК Василь Степанович народився 1 травня 1943 р. у с. Глушиця Сарненського району Рівненської області. Художник декоративно-прикладного мистецтва, член Національної спілки художників України з 1989 р., народ¬ний майстер різьби по дереву. Закінчив Московський на¬родний університет мистецтва з малювання та живопи¬су. Майстер виробничого навчання Сарненського вищо¬го професійного училища № 22. Розвиває народні тра¬диції мистецтва на Рівненщині.
Учасник районних, обласних, всеукраїнських та міжна¬родних художніх виставок.
Література: В. Франчук. Різьбяр із Клесова // Червоний прапор. 1980. - 28 вересня; В. Познік. Відчув форму на об’єм (Бесіду з членом Спілки художників України, різьбярем по дереву вів В. Кобись) // Червоний прапор. - 1990. - 1 травня; В. Басараба. Дерева жива душа // Вільне слово. - 1993. - 24 липня; Ю. Береза. Дерево уміє говорити // Рівне. - 1993. - 10 липня; І. Кидрук. Автогра¬фи в життя // Вісті Рівненщини. - 1993. - 28 вересня.

ПУШКАР Наталія Михайлівна народилася 24 січня 1960 р. у м. Кривий Ріг. Художник монументально-декоративного ми¬стецтва, член Національної спілки художників України 2005 р. У 1975 р. закінчила Криворізьку художню школу, у 1979 р. – Одеське державне художнє училище ім. М. Б. Тре¬кова. У 1981-1986 рр. навчалась у Харківському художньо- промисловому інституті (спеціалізація – монументально-де¬коративне мистецтво, викладачі – Чернов Л. І., Хмельниць¬кий O. A., Крилов Н. Л., Пронін О. Ф.).
Творча діяльність – настінний та станковий живопис, мо¬заїка, графіка. Творам Наталії Пушкар притаманна узагаль¬нена вишуканість форм, єдність пластичного та образного рішення. Нею виконано ряд монументально-декоративних розписів та мозаїчних панно у Рівному та Рівненській області: серія панно на тему «Лицарство» – ресторан «Лев’яче сер-це», 2004; панно «Венеція» – ресторан «Ventotto», 2003; панно «Архітектура» – офіс «Рівнеінвестпроект», 2002; роз¬пис плафону «Пори року» – приватний будинок, 1992; мо-заїчне панно на будинку сільради у смт Степань Сарненського району; декоративний розпис у приміщенні Гощанської середньої школи, санчастини Рівненської АЕС; мозаїчне оформлення автопавільйонів, зупинки «Самостріли», «Новомильськ». Учасник обласних, всеукраїнських та міжнарод¬них виставок: Всеукраїнська виставка «Мальовнича Украї¬на» (Івано-Франківськ, 2001), «Барви Полісся» (Пйотркув-Трибунальський, Польща, 2003); Всеукраїнська виставка до Дня художника (м. Київ, 2001), групова виставка «Над Гориною» (м. Мінськ, Білорусь, 2002). З 1995 р. свою творчу діяльність поєднує з педагогічною, є викладачем школи образотворчого мистецтва Рівненського палацу дітей та молоді.

РУДНЄВ Сергій Миколайович народився 24 серпня 1953 р. у м. Барвінкове Харківської області. Художник монументально-декоративного мистецтва, член Націо¬нальної спілки художників України з 1995 р. У 1979 р. за¬кінчив Рязанське державне художнє училище, у 1985 р. – відділення монументально-декоративного розпису Харківського державного художньо-промислового інсти¬туту (викладачі Є. І. Биков, Л. І. Чернов, O. A. Хмель¬ницький, О. Ф. Гіронін). З того ж року – художник Ху¬дожньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних ху¬дожніх виставок. Автор мозаїчного оформлення та де¬коративного розпису адміністративних та культових зак¬ладів області.
Роботи зберігаються у Спілці художників України.

САМЧУК Олександр Васильович народився 4 червня 1958 р. у с. Новий Двір Рівненського району Рівненської області. Живописець, член Національної спілки худож-ників України з 1988 р. У 1975 р. закінчив Рівненську ди¬тячу художню школу (викладач A. A. Куреньов). З 1980 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівно¬му.
Учасник обласних, всесоюзних та міжнародних ху¬дожніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1986, 1992, 2000), Київ (1993).
Роботи «Дерев’янецький пагорб», «Вечір приходить» та інші зберігаються в Міністерстві культури і мистецтв та Спілці художників України, приватних колекціях Ка¬нади, Югославії, Польщі, Німеччини.

СІВАК Микола Станіславович народився 22 травня 1953 р. у м. Хмельницький. Скульптор-кераміст, член На¬ціональної спілки художників України з 1995 р. У 1973 р. закінчив Вижницьке державне училище прикладного та декоративного мистецтва, у 1983 р. – Львівський держав¬ний інститут прикладного і декоративного мистецтва (вик¬ладач В.М. Подольський). З 1994 р. – скульптор Худож¬ньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, республіканських та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки: Львів (1996), Хмельницький (1997), Чернівці (1998), Рівне (1998), Вижниця Чернівецької області (1998), Луцьк (2004), Тернопіль (2005), Івано-Франківськ (2005). Автор пам’ятників Оле¬сю Берднику (Трипілля Київської обл., 2005), Бульбі-Боровцю (Березне Рівненської обл., 2005), воїнам-афганцям (Рівне, 1999), пам’ятного знака «2000-ліття Різдва Христового» (Луцьк, 2000).
Роботи зберігаються в приватних колекціях Італії, Франції, Польщі, Канади, Австралії.


СТАСЮК Володимир Іванович народився 14 липня 1964 р. у м. Борщів Тернопільської області. Скульптор, член На¬ціональної спілки художників України з 1998 р., лауреат обласної просвітянської премії ім. Григорія Чубая з 2000 р. У 1989 р. закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (майстерня ака¬деміка скульптури Е.П. Миська). З того ж року – скульп¬тор Художньо-виробничого комбінату в Рівному. Автор працює над удосконаленням майстерності, у пошуках нових пластичних та образних рішень у скульптурі стан¬кових і монументальних форм.
Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних ху¬дожніх виставок. Персональна виставка: Рівне (1999). Учасник конкурсів: пам’ятника Т. Г. Шевченку в Рівному (І премія, 1999 рік. Співавтори Е. П. Мисько, П. М. Подолець), пам’ятного знака загиблим воїнам УПА (1992), скульптурної композиції до архітектурного комплексу в с. Пересопниця, що на Рівненщині (1993), монумента Не¬залежності в м. Києві (1999), пам’ятного знака «2000-ліття Різдва Христового» (2000), пам’ятника «Воїнам-афган- цям» (Рівне, 1999). Переможець конкурсу на споруджен¬ня «Пам’ятного знаку» в м. Корець (2000) та пам’ятника «Воїнам-афганцям» у м. Остріг (2000) (усе - Рівненська область). Автор пам’ятників Т.Г. Шевченку (1999), Симону Петлюрі (2003) та Богоматері (2003) – усі в м. Рівне.
Література: Шевченкові вер¬стви. Упорядник Є. Шморгун. – Рівне, 1996. - С. 81.

СТОЛЯРЧУК Богдан Йосипович народився 25 серпня 1947 р. у с. Дмитрівка Гощанського району Рівненської області. Мистецтвознавець, член Національної спілки ху¬дожників України з 2000 р., лауреат премій «За відрод¬ження Волині» та ім. Бориса Тена, почесний член Всеук¬раїнської спілки краєзнавців. У 1976 р. закінчив Київсь¬кий державний інститут культури, у 1986 р. – Одеську дер¬жавну консерваторію ім. A.B. Нежданової. З 1993 р. – доцент кафедри музичного фольклору Інституту мис¬тецтв Рівненського державного гуманітарного універси¬тету.
Автор 60 книг нарисів, віршів, посібників, методичних розробок, довідників, енциклопедій, статей у журналах та періодичній пресі. Зокрема першого в Україні регіо-нального енциклопедичного довідника «Митці Рівненщи¬ни» про професійних та аматорських художників, скуль¬пторів, композиторів, народних умільців, режисерів, ди-ригентів, чиї життєві і творчі шляхи пов’язані з нашим по¬ліським краєм.

ТКАЧУК Володимир Ростиславович народився 2 серпня 1958 р. у м. Рівне. Архітектор, художник-проектант, член Національної спілки художників України з 1992 р. У 1976 р. закінчив Київську республіканську художню шко¬лу ім. Т. Г. Шевченка, у 1982 р. – архітектурний факуль¬тет Київського державного художнього інституту (май¬стерня професора Н. І. Чмутіної, викладачі І. П. Шпара, Ю. А. Чеканюк, Г. О. Хорхот). З 1983 р. – художник-проектант Художньо-виробничого комбінату в Рівному, з 1996 р. – відповідальний секретар Рівненської облас¬ної організації Національної спілки художників України.
Учасник конкурсів: реконструкція Поштової площі в Києві (II премія, 1982р. Співавтори І. П. Шпара, Г. О. Хор¬хот), пам’ятник Т. Г. Шевченку в Рівному (заохочувальна премія, 1991р. Співавтори В. І. Стасюк, I. A. Ткачук), па¬м’ятного знаку воїнам УПА (І премія, 1992р. Співавтори В. П. Синяков, I. A. Ткачук).
Автор проектів: центральний офіс «Економбанку» (Рівне, 1991-1992), інтер’єр Покровського собору в Рівно¬му (1995), центральне відділення «Промінвестбанку» України (Рівне, 1996), нагороджені дипломом Першого ступеня Державного Комітету будівництва, архітектури та житлової політики України. Багато архітектурно-художніх проектів розроблено в Україні та за кордоном.

ТКАЧУК Ізабелла Августинівна народилася 6 липня 1959 р. у м. Хмельницький. Архітектор-проектант, член Національної спілки художників України з 1994 р. У 1982 р. закінчила Київський державний художній інсти¬тут (викладач І. Г. Шамседінов). З того ж року – художник-проектант Художньо-виробничого комбінату в Хмельницькому, з 1984 р. – в Рівному. Учасник конкурсів: пам’ятника Т. Г. Шевченку в Рівному (заохочувальна пре¬мія, 1991 р. Співавтори В. І. Стасюк, В. Р. Ткачук), пам’ят¬ного знаку воїнам УПА (І премія, 1992 р. Співавтори В. Р. Ткачук, В. П. Синяков).
Автор проектів: центральний офіс «Економбанку» (Рівне, 1991-1992) та центрального відділення «Промінвестбанку» України (Рівне, 1996), нагороджені дипло¬мом Першого ступеня Державного Комітету будівницт¬ва, архітектури та житлової політики України. Багато архітектурно-художніх проектів розроблено в Україні та за кордоном.

ТОКАР Іванна Василівна народилася 31 травня 1964 року у Львові. Працює в галузі художнього текстилю. Член Національної спілки художників України з 1997 р.
У 1984 році закінчила Львівське училище приклад¬ного мистецтва ім. І. Труша, відділення художнього текс¬тилю.
1990 рік - Львівський інститут прикладного та декора¬тивного мистецтва (нині ЛНАМ), відділення художнього текстилю. З 1984 року - учасниця регіональних, всеук¬раїнських, міжнародних художніх виставок. У 1995 році була запрошена на роботу в Рівненський державний інститут культури (нині Рівненський державний гумані¬тарний університет) організувати відділення текстилю при кафедрі українознавства. У 2001 році був здійснений пер¬ший випуск спеціалістів.
Роботи знаходяться у приватних колекціях в Україні, Англії, Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Швеції, Фінляндії, Нідерландах, Чехії, Росії, Австралії.

ЧЕРНІЄНКО Віра Андріївна народилася 26 червня 1961 р. у м. Рівне в сім’ї художниці. Митець-кераміст, член На¬ціональної спілки художників України з 2002 р. У 1976 р. закінчила Рівненську дитячу художню школу, у 1981 р. – Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. Вищу мистецьку освіту отримала, закінчивши у 1989 р. Львівський державний інститут прикладного та декора¬тивного мистецтва. Учасник обласних, регіональних, все¬українських та міжнародних виставок, а також симпозі¬уму «0пішня-2001».
Віра Чернієнко працювала у Рівненській художньо-ви¬робничій майстерні, згодом – дизайнером на ювелірній фабриці «Укрбурштин», співпрацювала з кооперативом «Кераміка». Роботи майстра зберігаються у музеї гон¬чарства в Опішному та приватних колекціях України, Росії, Об’єднаних Арабських Еміратів. З 1998 р. викла¬дає художню кераміку у Рівненському державному гу¬манітарному університеті.

ЧОРНИЙ Євген Васильович народився 21 грудня 1936 р. у с. Шубків Рівненського району Рівненської області. Графік, член Національної спілки художників України з 1988 р. У 1971 р. закінчив Львівський державний полігра¬фічний інститут ім. Івана Федорова (викладачі В.В. Бунов, В. М. Савін, Ю. Гапон). У 1972 р. завдяки випускни¬кам Львівського поліграфічного інституту ім. І. Франка Є. Чорному і Ф. Бобрику в Рівному з’явилась станкова графіка. З 1972 р. – художник Художньо-виробничого комбінату в Рівному, його станкова графіка стала дуже популярною. Основні його твори в техніці ліногравюри, але нині митець працює в жанрі живопису та пастелі.
Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки: Рівне (1986, 1996, 2001). Оформив книги рівненських ав¬торів: В. Грабоуса, І. Пащука, М. Кащука, Б. Столярчука.
Роботи зберігаються в Рівненському краєзнавчому музеї, три роботи було закуплено на республіканській художній виставці. Більшість картин знаходиться у при¬ватних колекціях України, Франції, Німеччини, Чехії, Ка¬нади, Польщі.
Література: Я. Запаско. Жага творення // Жовтень (Дзвін). – Львів, 1979. - № 9. С. 157; Я. Запаско, В. Овсійчук, О. Чарновський, С. Степко // Мистецтво оновленого краю. – Київ: «Мистец¬тво», 1979. - С. 99. 104; Є. Шморгун. Виставка в училищі // Робітнича газета. - 1985. - 20 листопада; Шевченкові вер¬стви. Упорядник Є. Шморгун. – Рівне, 1996. -  С. 4.

ШОЛУДЬКО Володимир Борисович народився 16 жовт¬ня 1955 року у с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області. Скульптор, член Національної спілки художників України з 1998 р. У 1979 р. закінчив Вижницьке державне училище прикладного і декоративного мис¬тецтва, у 1989 р. – Київський державний художній інсти-тут (майстерня професорів В. В. Сухенка, І. В. Макогона, В. Н. Борисенка, академіка В. З. Бородая).
Учасник обласних, зональних, республіканських, все¬українських та міжнародних художніх виставок. Учасник конкурсів: пам’ятник Т. Г. Шевченку у Львові (1989), «Пе- ресопницький комплекс» у с. Пересопниця на Рівненщині (1993), пам’ятник Тарасу Бульбі в Дубні (І премія, 1996), площа Незалежності в Києві (1997), пам’ятник «Козаць¬ка Слава» в Черкасах (1997).
Автор пам'ятників: Климу Савуру (Рівне, 2002), Симону Петлюрі (Рівне, 2003, у співавторстві), Уласу Самчуку (Рівне, Здолбунів, 2005), Тарасу Шевченку (Ковель Во-линської області, 2005).
Література: Шевченкові вер¬стви. Упорядник Є.Шморгун. – Рівне, 1996. - С. 76, 97.

ЮРЧУК Іван Юхимович народився 12 серпня 1947 р. у с. Обичі Шумського району Тернопільської області. Художник-оформлювач, член Національної спілки худож¬ників України з 1989 р. У 1975 р. закінчив Львівське дер¬жавне училище прикладного мистецтва ім. Івана Труша (викладач Ю. В. Кучавський). З 1979 р. – художник Ху¬дожньо-виробничого комбінату в Рівному.
Учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних конкурсів і художніх виставок. Автор пла¬катів – «Вони зберегли мир» (1989), «Поле перебудо¬ви» (1989). Персональна виставка: Москва (1989), звітна виставка Седнева (Київ, 1988). Виставки, присвячені 175-ій річниці від дня народження Т.Г. Шевченка (Київ, 1989). Працює в галузі реклами.